Вісник Херсонського національного технічного університету

ДЕРЖАВНА МОВНА ПОЛІТИКА: СУЧАСНІ ВИКЛИКИ

2022-01-11T16:35:57+02:00

У статті розглянуто особливості вирішення на державному рівні проблем українсько-російського білінгвізму в сучасній Україні в умовах трансформації національних пріоритетів, що потребує соціолінгвістичних досліджень у часовому, просторовому й особистісному вимірах і обов’язкового контролю та реагування з боку держави, адже навіть незначна втрата державною мовою вже завойованих позицій у протистоянні з імперською (уже навіть ворожою) російською може призвести до такої ж втрати позицій у гібридній війні з Росією, зокрема в інформаційній сфері. Визначено, що критерії характеристики мовної ситуації – кількісні (передбачають загальну кількість мовців у певній ситуації, кількість носіїв кожної з мов, які функціонують у цій ситуації, кількість комунікативних сфер, де функціонує кожна з цих мов); якісні (вказують на характер кожної мови – компонента білінгвізму, структурно-генетичні зв’язки між ними, функціональну значущість цих компонентів); оцінні (вивчаються через оцінювання носіями певної мови та носіями інших мов її комунікативної значущості) – долучаються до чинників мовного вибору (яка мова є рідною, етнічною, мовою спілкування в сім’ї, у колективі, у регіоні, потреба оволодіння нею, престижність мови).

Зроблено висновок, що переважна більшість анкетованих / опитаних виявляють позитивне ставлення до української мови як державної та домінантної в Україні, з розумінням ставляться до її функціонування в публічній комунікації, медіапросторі та освіті, не мають труднощів у її використанні. Проте небезпеку для української мови становить усна сфера спілкування в умовах міста (крім західноукраїнського), а також збільшення частки тих, хто прогнозує офіційну двомовність, а не навпаки, як це було на початку 90-х і як це має бути в умовах розумної державної політики.

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ

2022-03-30T11:49:19+03:00

Стаття присвячена розкриттю деяких аспектів формування державної регуляторної політики у сфері будівництва та архітектури. Висвітлено проблематику щодо інституту державного контролю у сфері будівництва, який є одним із важливих показників рівня соціально-економічного розвитку держави. Визначено, що слабкість та неефективність норм, пов’язаних із здійсненням належного державного контролю за дотриманням законодавства, будівельних норм і правил, проєктних рішень у сфері будівництва та архітектури, не сприяють застосуванню цих норм. При цьому одним з найважливіших завдань сучасного етапу реформування сфери будівництва та архітектури України є створення сприятливих умов шляхом вдосконалення існуючої державної регуляторної політики у цій сфері.

Розглянуто процеси формування та реалізації державної регуляторної політики у сфері будівництва та архітектури, що включають у себе різні механізми, інструменти та методи регулювання, розглянуто співвідношення понять «державна політика» та «державна регуляторна політика» у цій сфері, їх види, форми, напрями тощо.

Одним із регуляторних механізмів визначено державний архітектурно-будівельний контроль, що здійснюється уповноваженим центральним органам виконавчої влади, Державною архітектурно-будівельною інспекцією Україні та її територіальними органами, а окремі функції передані відповідним виконавчим органам місцевого самоврядування. Виявлено, що система державного контролю у сфері будівництва та архітектури не має стратегії розвитку, що створює додаткові проблеми під час процесів його здійсненням.

Досліджено, що передача функцій та частини повноважень щодо здійснення держархбудконтролю від Державної інспекції архітектурно-будівельного контролю України органам місцевого самоврядування та місцевим органам виконавчої влади під час децентралізації є позитивним моментом. Оскільки цей контроль здійснюється через механізм адміністративного регулювання, то він є необхідним елементом системи адміністративно-правового регулювання будівельної діяльності і ефективна реалізація державної регуляторної політики у сфері будівництва та архітектури. Ефективність регуляторної політики у цій сфері можлива тільки за наявності відповідних механізмів її реалізації.

Узагальнено, що розробка державної регуляторної політики у сфері будівництва та архітектури рівні полягає у правильному формуванні регуляторних дій (управлінських рішень, що вводяться у дію відповідними нормативними документами державного планування або комплексним планувальним документом) з врахуванням соціально-економічної ситуації.

МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ

2022-03-30T12:01:26+03:00

Стаття присвячена розкриттю методологічних аспектів розвитку цифровізації державних органів влади. Висвітлено проблематику щодо того, що суспільство перебуваючи в стані трансформації, заторкує всі сфери суспільного життя. Констатується, що застосування новітніх досягнень інформатики, обчислювальної й телекомунікаційної техніки є тими інноваційними можливостями задля ефективного керування державою та її економікою. Тому розвиток інформаційного суспільства в Україні та впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в усі сфери суспільного життя є одним з пріоритетних напрямів державної політики.

Описано, що стрімке збільшення обсягів інформації призвело до зростання значення наукових методів для обробки, класифікації, аналізу та синтезу інформації, які заслуговують особливої уваги у сферах державного управління.

Досліджено, що одним із дієвих засобів підвищення якості публічного управління є цифровізація (диджиталізація), яку слід розглядати з інструментальної точки зору, як механізм, що використовується для удосконалення публічного управління. Щодо ж стратегічного бачення та мети розвитку держави серед найбільш затребуваних технологій можна виокремити аналіз «великих даних». Розкрито перелік основних джерел «великих даних», які могли б бути використані для ухвалення управлінських рішень та фактори, які зумоавлюють необхідність якісної цифровізації державного управління.

Виявлено, що правильний аналіз та подання інформації стають обов’язковими чинниками для ухвалення ефективних державно-управлінських рішень, а вміння використовувати методи перевірки та аналізу інформації є важливою професійно-кваліфікаційною характеристикою сучасних керівників з державного управління. Адже, сучасні методи та підходи щодо цифровізації державних органів, в основному, зосереджуються на теоретичних аспектах аналізу і майже не містять практичного аналізу методологічних основ інформаційно-аналітичного забезпечення державного управління.

Проаналізовано, що розглядаючи методи цифровізації не можливо не згадати про те, що вони перетинаються з методологією багатьох наук, таких як: соціологія, політологія, економіка, математика, логіка, інформатика, основи управлінської діяльності, а симбіоз цих методів дозволяє створювати різного роду моделі, що використовуються для формування управлінських рішень, у том числі й за допомогою систем підтримки ухвалення рішень чи експертних систем.

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА В СИСТЕМІ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ: АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

2022-04-06T14:55:07+03:00

Стрімкий розвиток інформаційних технологій поступово перетворює світ. Водночас, переваги сучасного цифрового світу та розвиток інформаційних технологій призвели до нових загроз національній та міжнародній безпеці. Відомі випадки незаконного створення, збору, отримання, зберігання, використання, поширення інформації, незаконних фінансових операцій, крадіжок та шахрайства в Інтернеті. Різновидом загальної категорії «безпека» є поняття «національна безпека». Під національною безпекою слід розуміти захист особистості, суспільства і держави, національних цінностей, способу життя, життєво важливих інтересів від широкого спектру зовнішніх і внутрішніх загроз різних за своєю природою. Поняття «національна безпека» є динамічним, а не статичним явищем. Воно повинно постійно змінюватися, а отже, має змінювати свої адміністративні та правові аспекти.

Саме тому важливе місце у визначенні багатовимірного змісту досліджуваного поняття посідає адміністративно-правовий аспект, оскільки особливістю національної безпеки з адміністративно-правових позицій є те, що одна зі сторін адміністративно-правових відносин є відповідним носієм повноважень національної безпеки перед іншими суб'єктами цих відносин.

Адміністративно-правове регулювання, як різновид державного регулювання, є механізмом імперативно-нормативного регулювання діяльності організації. Це також передбачає управлінську діяльність суб’єктів та об’єктів та формування стабільного правового порядку їх функціонування.

Підсумовуючи вищесказане щодо адміністративно-правових аспектів національної безпеки України, можна констатувати, що ми окреслили основні напрямки розвитку системи; визначили, що підвищення ефективності діяльності сектору безпеки України може здійснюватися шляхом налагодження управлінської діяльності та вдосконалення нормативно-правової бази, яка, своєю чергою, регулюватиме правовідносини у сфері національної безпеки. Встановлено, що використання прогресивного світового та європейського досвіду має базуватися виключно на глибокому аналізі з урахуванням історичного розвитку кожної країни, її унікальних традицій і цінностей, а подальше міжнародне співробітництво має здійснюватися для безпеки та миру.

МЕДІАЦІЯ ЯК ЗАСІБ ВИРІШЕННЯ СУПЕРЕЧОК У ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ: ГУМАНІСТИЧНИЙ АСПЕКТ

2022-03-30T12:20:13+03:00

У статті в контексті утвердження верховенства права в Україні розглянуто проблеми впровадження медіації як засобу вирішення правових суперечок, зокрема й у галузі публічного управління, із визначенням гуманістичного характеру цієї процедури. Виявлено, що принцип верховенства права передбачає пріоритетність прав людини, правову справедливість, можливість доступу до суду, обов’язковість судового рішення для публічної влади, які співвідносні з етичними чеснотами – рівністю, совісністю, терпимістю, що й характеризують медіацію як сталий орієнтир у вирішенні правових суперечок. Акцентовано на використанні в термінологічному апараті медіації відповідника російському слову «спір», що використовується у правовому полі України, – терміна «суперечка», який відповідає національній природі права та сутності медіації.

З’ясовано, що крім сторін правової суперечки в процесі медіації бере участь посередник – медіатор, який наглядає за дотриманням процедури, глибоко не втручаючись у суперечку; може оцінювати позиції сторін, не впливаючи на вирішення конфлікту, а лише пропонуючи свою думку з приводу цього. Сторони мають у співпраці з ним і між собою, доводячи свою позицію, ліквідувати суперечку, що формує відчуття впевненості у справедливості кінцевого рішення. Зауважено, що публічна адміністрація в разі медіаційного вирішення адміністративного конфлікту перетворюється з керівної структури на клієнтську, стає рівною з приватними особами, а медіатор не дозволяє інтересам адміністративних органів стати над інтересами окремих осіб, що реалізує принцип належної турботи в діяльності публічної адміністрації.

Як висновок визначено, що процедура медіації характеризується гуманістичною природою, що відзначається конфіденційністю, мирним урегулюванням, погодженістю, рівністю сторін; можливістю контролювати всю процедуру й ухвалювати остаточне рішення, що відповідає принципам медіації – добровільності, конфіденційності, нейтральності, незалежності та неупередженості медіатора, самовизначення та рівності прав сторін, які за допомогою перемовин ухвалюють справедливе рішення.

СИСТЕМА ВИЩОЇ ОСВІТИ ІСПАНІЇ В КОНТЕКСТІ БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ: ДЕРЖАВНОУПРАВЛІНСЬКИЙ АСПЕКТ

2022-04-06T15:18:37+03:00

У статті закцентовано увагу на тому, що дальші соціально-економічні й політичні зміни в суспільстві, зміцнення державності України, входження її в цивілізоване світове співтовариство неможливі без модернізації системи вищої освіти, спрямованої на підготовку фахівців на рівні міжнародних вимог; доведено, що для Європи сьогодення потрібна консолідація зусиль наукової та освітянської громадськості й урядів країн Європи для істотного підвищення конкурентоспроможності європейської системи науки і вищої освіти у світовому вимірі, а також для підвищення ролі цієї системи в суспільних перетвореннях; наголошено, що попри досягнення освіти, які забезпечує нова соціополітична система України, вона, проте, ще не забезпечує потрібної якості; звертається увага на те, що чимало випускників закладів вищої освіти нашої держави ще не досягли належного рівня конкурентоспроможні на європейському ринку праці, що, своєю чергою, зобов’язує глибше аналізувати тенденції в європейській та світовій освіті; доведено, що реформування системи освіти України, її вдосконалення і підвищення рівня якості є найважливішою соціокультурною проблемою, яка значною мірою зумовлюється процесами глобалізації та потребами формування позитивних умов для індивідуального розвитку людини, її соціалізації та самореалізації в цьому світі; показано, що зазначені процеси диктують насамперед потребу визначення, гармонізації та затвердження нормативно-правового забезпечення в галузі освіти з урахуванням вимог міжнародної та європейської систем стандартів та сертифікації; проаналізовано особливості структури вищої освіти Іспанії, висвітлено загальну систему вищої освіти цієї європейської держави та її сучасний стан; зважаючи на те, що Україна знаходиться на шляху до європейських стандартів в освіті, нагальною потребою постає вивчення перспективного освітнього досвіду європейських країн, апробації та впровадження інноваційних педагогічних систем. Саме тому вивчення та аналіз системи вищої освіти Іспанії, та зокрема вищої професійної освіти, можуть надати значний приклад організації, удосконалення та поліпшення системи освіти в Україні.

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ КАДРОВОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ УПРАВЛІННЯ ОСВІТОЮ НА МІСЦЕВОМУ РІВНІ

2022-02-20T14:35:40+02:00

У статті розглядаються теоретичні засади кадрової політики у сфері освіти на місцевому рівні. На основі аналізу останніх наукових досліджень, нормативно-правових актів, освітньої практики визначено, що кадрова політика - це стратегічна діяльність органу управління освітою, спрямована на забезпечення планування, прогнозування, формування, професійного розвитку й раціонального використання кадрів у системі освіти. Автором сформульовано мету кадрової політики, яка у внутрішньому напрямі здійснення функції націлена на формування й ефективне використання людських ресурсів, зміцнення трудового потенціалу, мотивацію та стимулювання посадових осіб місцевого самоврядування та інших фахівців управління, а в зовнішньому - на забезпечення в підпорядкованих закладах освіти вимог трудового законодавства, інших законодавчих і нормативно-правових актів у сфері освіти з метою розвитку кадрового потенціалу освіти. Подано класифікацію принципів кадрової політики: науковості, послідовності, системності, законності, справедливості, рівності, адаптованості, функціональної інтегрованості, корпоративності, структурованості, які забезпечують демократизацію управління кадрами, оптимізацію використання кадрового потенціалу та завдяки яким вибудовується взаємодія органу управління освітою з керівниками закладів освіти. Викладено структуру кадрової політики, яка містить компоненти: кадрове планування та прогнозування, формування трудового колективу, навчання персоналу, оцінювання діяльності трудового колективу; за кожним із них конкретизовано певні управлінські дії. Визначено процедури втілення кадрової політики, акцентовано увагу на досвіді і проблемах їх застосування. Досліджено, що кадрова політика може бути активною або пасивною; виокремлено критерії прояву того чи іншого її типу. З’ясовано фактори впливу на розвиток кадрової політики (демографічний, фінансово-економічний, структурно-організаційний, матеріально-технічний, науково-методичний).

МЕТОД «МАНЕВРУ» У СТРАТЕГІЧНОМУ УПРАВЛІННІ ТА СТВОРЕННІ РИНКОВИХ ПЕРЕВАГ ПІДПРИЄМСТВ НА РИНКУ ЗАСОБІВ ВИРОБНИЦТВА

2022-01-12T20:29:34+02:00

Стаття торкається проблем удосконалення стратегічного управління підприємств виробників товарів виробничого призначення. Воно має передбачати необхідність модерації ринкових переваг. Метою статті є визначення особливостей функціонування сучасних підприємств в умовах посилення конкуренції та обґрунтування необхідності удосконалення стратегічного управління шляхом створення ринкових переваг вітчизняних виробників з використанням новітніх методів управління.

Розроблений автором та описаний метод «маневру» має застосовуватись комплексно, на засадах використання методик зайняття сильної ринкової позиції та формування стратегій з метою більш повного контролю ринку, нівелювання ризиків неповної реалізації. Результатом впровадження даного методу очікується одержання ринкових переваг вітчизняних виробників засобів виробництва.

Авторська розробка стратегії контролю факторів ефективності збуту підприємств сільськогосподарського машинобудування базується на інтерференції їх профілів за рівнями впливовості й керованості, що є актуальним з огляду на багатофакторність впливу. Запропоновано комплекс засобів посилення впливу на споживача сільськогосподарської техніки для налагодження довготривалого зв’язку між виробником і споживачем на підставі доповнення моделі купівлі Теодора Левіта.

Розроблений автором метод «маневру» для практики стратегічного управління на основі одержання ринкових переваг для підприємств виробників засобів виробництва дозволить встановити чинники, які спричинили сприятливу або несприятливу для них та їх продукції ситуацію, визначитись з засобами покращення положення підприємства та його продукції. Співвідношення певних осередків інформації дозволяє обирати стратегічні пріоритети, спрямовані на підтримку належного збуту продукції.

ВИЗНАЧЕННЯ УРОБІТКИ НИТОК ОСНОВИ І УТОКУ У ДВОХУТОКОВОМУ ГОБЕЛЕНІ

2022-01-24T16:04:33+02:00

На РУП «Слуцькі пояси» встановлено унікальний ткацький верстат фірми Mageba, який сконструйований з метою відродження традицій ткацтва ручних слуцьких поясів на сучасному обладнанні. Верстат оснащений шестичовниковим механізмом з двосторонньою зміною човникових коробок, має програмне управління, жаккардова машина LX 1602 фірми Staubli дозволяє відтворювати у тканині складні багатобарвні орнаментальні композиції. Заправна ширина верстата – 50 см, що обумовлено шириною поясів слуцького типу, проте це вносить значні обмеження у роботу над проектуванням сучасних текстильних виробів. На підприємстві виготовляються копії автентичних шовкових поясів, а також текстильна сувенірна продукція – декоративні вироби переважно гобеленової будови.

Ця робота присвячена дослідженню параметрів будови двохутокового гобелену, на основі якого створено колекцію сувенірної продукції за мотивами слуцьких поясів. В утоковому гобелені візерунок на зовнішніх сторонах тканини формується виключно нитками утоку, тому у візерунку присутні колірні ефекти, що належать утокам, у розробленому виробі їх два. За кольором одна сторона тканини є негативним зображенням іншої сторони.

В результаті дослідження будови тканини по зрізах побудовано геометричні моделі з фактичним розташуванням ниток у тканині та при максимальному ущільненні тканини по основі та утоку. За моделями встановлені математичні залежності для розрахунку комплексного параметра будівлі – коефіцієнтів наповнення тканини волокнистим матеріалом, уробіток основних та уточних ниток, за допомогою яких можна оцінювати умови виготовлення тканини на верстаті та визначати витрати сировини на одиницю продукції.

Проведено напрацювання спроектованої тканини на РУП «Слуцькі пояси» на шестичовниковому ткацькому верстаті SLXP 540/1 S 550 фірми Mageba, відхилення у значеннях уробіток основних та утокових ниток, поверхневої щільності тканини від теоретичних відрізняються незначно, до 5,0 %,що є допустимим у практиці проектування тканин.

ЧИННИКИ ВПЛИВУ НА ІНВЕСТИЦІЙНУ АКТИВНІСТЬ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ РЕГІОНУ

2022-02-15T18:31:06+02:00

В статті проаналізовано вплив основних чинників на розвиток інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств регіону.

Досліджено ефективність реалізації державної інвестиційної політики розвитку сільського господарства, яка залежить від багатьох чинників, у тому числі, від принципів її реалізації, реальності окреслених цілей і механізмів їх досягнення. Системність підходу до вирішення цієї проблеми може мати не тільки теоретичне, а й практичне значення.

Визначено, що основним завданням державної інвестиційної політики розвитку сільського господарства є її цілеспрямований вплив на сукупність, характерних для аграрної сфери факторів, які безпосередньо або опосередковано визначають якість формування аграрного інвестиційного ринку, ефективність сільськогосподарського виробництва, рівень екологічності сільських територій, соціальних стандартів мешканців села, зростання продовольчої безпеки країни, забезпечення сировиною переробних підприємств та ін.

Виявлено основні функції інвестиційного процесу в сільському господарстві. Інвестиційна діяльність в сільському господарстві повинна розглядатися як єдність і непреривність процесів вкладення коштів і отримання доходів.

Отже, регулювання інвестиційного процесу є важливим інструментом державної підтримки сільського господарства в регіоні. Окрім прямої участі в інвестиційному процесі, держава може активно впливати на нього, здійснюючи експертизу інвестиційних проектів і програм, антимонопольними заходами, контролем за дотриманням норм і стандартів, введенням спеціальної системи податків, ціновою політикою та іншими механізмами впливу. Держава, реалізуючи власну інвестиційну політику, системно впливає на розвиток сільського господарства як на рівні країни, так і на рівні її регіонів та аграрних підприємств.

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ АПК УКРАЇНИ

2022-02-02T18:50:59+02:00

У статті досліджуються теоретико-методологічні засади сталого розвитку АПК України. Доведено, що стабільність сучасного суспільства значною мірою визначається характером аграрного виробництва, що, будучи одним з основних видів економічної діяльності, забезпечує людство продовольством. У процесі дослідження встановлено, що нині для умов України одним з найбільш важливих напрямів перетворення аграрного виробництва є концепція сталого розвитку сільського господарства, відповідно до якої сільське господарство повинно одночасно задовольняти потреби суспільства в продовольстві, забезпечувати високий рівень життя населення і не завдавати шкоди навколишньому середовищу. Досліджується ретроспектива виникнення терміну «сталий розвиток». У контексті даного дослідження є підстави вважати, що проблема сталого розвитку поєднує в собі три важливих взаємозумовлених аспекти – соціально-економічний, природничий та технолого-технічний. На основі теоретичних узагальнень, здійсненних у дослідженні, доведено, сталий розвиток покликаний враховувати вимоги екологічних циклів та ефективно відновлювати їх. Оскільки АПК є однією з найважливіших складових загальноекономічної системи, сталість його розвитку багато в чому визначає характер функціонування соціально-економічної системи в цілому. Доведено, що стале функціонування АПК – сформований за конкретний історичний період спосіб взаємодії суспільства і навколишнього природного середовища, який відображає рівень розвитку суспільства, специфіку задоволення суспільством своїх потреб та сприяє відтворенню наявних природних ресурсів. У найбільш загальному вигляді основне завдання сталого розвитку АПК полягає у забезпеченні динамічного соціально-економічного зростання, збереженні навколишнього природного середовища і раціональному використанні природно-ресурсного потенціалу з метою задоволення потреб нинішнього і майбутніх поколінь шляхом побудови високоефективної економічної системи.

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ЕФЕКТИВНОГО РОЗВИТКУ ПЛОДОВООВОЧЕВОГО КОНСЕРВНОГО ВИРОБНИЦТВА

2022-02-12T09:03:07+02:00

Статтю присвячено формуванню структури організаційно-економічного механізму розвитку плодово-овочеконсервного виробництва в Україні. Визначено, що основними складовими організаційно-економічного регулювання діяльності та розвитку плодово-овочевого консервного виробництва є: регулювання цілісності розвитку підприємств; регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності на основі власного капіталу; регулювання фінансової діяльності; створення умов здійснення операційної діяльності; проведення ефективної комерційної діяльності; надання спонукально-мотиваційних соціальних умов; забезпечення інформаційно-аналітичного оцінювання пошуку та контролю використання ресурсів підприємств.

Сформовано концептуальні засади створення нової організаційної структури розвитку плодово-овочеконсервного виробництва в Україні. Дано визначення стратегічного альянсу нового типу стосовно системи плодово-овочеконсервного виробництва. Ця структура являє собою органічну єдність виробничої, інвестиційної, інноваційної, фінансової, збутової та інших видів діяльності підприємств, об’єднаних за ланцюгово-мережним (технологічно-функціональним) принципом у взаємопов’язану систему функціональних «полів»: виробництва сировини, заготівлі і зберігання, переробки, збуту.

Створення інтегрованих плодово-овочеконсервних структур типу «нового альянсу» дозволить вирішити проблеми розвитку галузі через дію в системі альянсу організаційно-економічного механізму розвитку галузі. Можливості альянсу дозволяють вирішити наступні завдання: задоволення наявних і перспективних потреб споживачів у якісних харчових продуктах; забезпечення консервних підприємств якісною сировиною вітчизняного походження; подолання диспаритету цін і оптимізація розподілу прибутку між ланками технологічного ланцюга; поєднання фінансових можливостей підприємств для вирішення завдань розвитку; забезпечення для аграрних виробників гарантованого збуту продукції за адекватною ціною; оновлення техніко-технологічної бази виробництв; підвищення економічної ефективності діяльності виробництв альянсу, скорочення витрат, більш чітке виявлення і використання резервів економічного розвитку; поширення корпоративної культури, нових методів організації праці, підвищення колективної свідомості, мотивація творчої активності; підвищення продуктивності праці; впровадження сучасних систем управління якістю; більш повне і раціональне використання ресурсів; вирішення проблеми кадрового забезпечення.

СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ КРЕДИТУВАННЯ МАЛОГО І СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ

2022-02-20T19:32:06+02:00

Малий та середній бізнес відіграє важливу роль у функціонуванні соціально-економічної системи країни. Повноцінне виконання малими і середніми підприємствами інноваційної та соціальної функцій спроможне сприяти виходу економіки України із системної кризи, посиленої наслідками карантинних обмежень у зв’язку з пандемією COVID-19, що актуалізує необхідність державної підтримки цього сегмента економіки. Разом з тим, однією з основних перешкод на шляху розвитку підприємництва є нестача власних коштів, що загострює його потребу в запозичених ресурсах, насамперед, у банківських кредитах. У статті проаналізовано чинну практику кредитування малого та середнього бізнесу в Україні з метою визначення його ключових параметрів та ефективності в умовах обмежених фінансових ресурсів та посилення турбулентності інституційного середовища. Розглянуто законодавчо регламентований розподіл суб’єктів господарювання залежно від кількості працюючих та доходів від будь-якої діяльності за рік. Доведено, що малий та середній бізнес, як інституційний сектор економіки України, є домінуючим за чисельністю і обсягами реалізованої продукції, а також виконує важливу соціальну роль – надає робочі місця та забезпечує джерело доходу для більшості населення. Розглянуто кількість діючих підприємств в Україні, обсяг реалізованої ними продукції (товарів, послуг) та кількість зайнятих працівників за розміром суб’єкта господарювання у 2018-2020 роках, визначено питому вагу кожної групи. Проаналізовано сучасний стан банківського кредитування суб’єктів малого та середнього бізнесу. Розглянуто структуру і динаміку кредитів, наданих банками України, іншим фінансовим корпораціям, нефінансовим корпораціям та фізичним особам-підприємцям за розміром суб’єкта господарювання. За результатами моніторингу процентних ставок за новими кредитами, доведено, що великий бізнес в Україні кредитується за меншими ставками, ніж малі та середні підприємства. Розглянуто основні види фінансової державної підтримки малого та середнього підприємництва в Україні. Обґрунтовано потребу у розробленні комплексного підходу до створення сприятливого середовища для розвитку кредитування малого та середнього бізнесу.

МОДЕЛЮВАННЯ РОБОТИ ФОТОТЕРМОЕЛЕКТРИЧНОГО ПЕРЕТВОРЮВАЧА

2022-02-22T16:27:56+02:00

Продуктивність фотоелектричних перетворювачів обмежена температурним фактором, який викликає падіння генерованої потужності та ефективності при підвищенні робочої температури. Для вирішення проблеми нагрівання запропоновано ряд підходів, включаючи інтегрування з термоелектричним генератором. В таких системах теплова енергія утилізується термоелектричним модулем для отримання додаткової електричної потужності, при цьому температура фотоелектричного перетворювача знижується, що підвищує його енергетичні показники. Різноманітність використовуваних матеріалів перетворювачів, конструкцій та умов експлуатації вимагає дослідження режимів роботи інтегрованих фототермоелектричних систем в кожному конкретному застосуванні.

У цій роботі розглядається фототермоелектричний перетворювач на основі механічно стикованих монокристалічного кремнієвого фотоелектричного перетворювача та низькотемпературного термоелектричного модуля з Bi₂Te₃, доступних на ринку енергетичного обладнання. Досліджується вплив умов експлуатації запропонованого інтегрованого фототермоелектричного перетворювача на його температурні режими роботи та енергетичні показники, для чого створено імітаційну модель перетворювача в програмному середовищі Matlab/Simulink.

Виходячи з критичної температури роботи фотоелектричного перетворювача, шляхом моделювання визначено зовнішні умови експлуатації інтегрованого перетворювача, зокрема доцільний діапазон значень ступеня концентрації потоку сонячного випромінювання, для якого проведено оцінку внеску фотоелектричного та термоелектричного перетворювачів в генеровану потужність гібрида на їх основі, а також визначено ефективність перетворювачів. Показано, що енергетичний виграш від інтегрування фотоелектричного та термоелектричного перетворювачів спостерігається при ступенях концентрації сонячного випромінювання, вищих за 16, і дозволяє збільшити потужність фототермоелектричного перетворювача в 1,6 разів у порівнянні з суто фотоелектричним, що працює в аналогічних умовах освітлення. На основі аналізу отриманих даних запропоновано шляхи підвищення ефективності інтегрованого фототермоелектричного перетоврювача.

ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНОГО МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ПАСАЖИРСЬКИМИ ПЕРЕВЕЗЕННЯМИ У ПРИМІСЬКОМУ СПОЛУЧЕННІ

2022-02-13T07:38:44+02:00

У даній роботі розглянуто особливості формування та застосування ефективного механізму управління пасажирськими перевезеннями у приміському сполученні. Відмічено, що закордонний досвід є яскравим прикладом економічної доцільності та суспільної необхідності застосування приміського пасажирського транспорту. Зазначено, що стимулювання підвищення мобільності населення за рахунок пасажирських перевезень в приміських зонах сприяє підвищенню показників внутрішнього валового та регіонального продукту в сучасних умовах.

Проведено SWOT-аналіз, відповідно до якого визначено основні пріоритети розвитку сфери приміського пасажирського транспорту в Україні. Подано визначення механізму управління пасажирськими перевезеннями у приміському сполученні як системи транспортування людей, яка повинна координуватися, контролюватися та регулюватися з боку держави. Представлено загальну схему механізму управління пасажирськими перевезеннями у приміському сполученні. Обґрунтовано, що його реалізація повинна базуватися на двох основних позиціях: координуючому впливі державного регулювання та участі приватного сектора, зокрема, в ролі транспортних підприємств, що здійснюють приміські пасажирські перевезення.

Визначено основні проблеми, які стримують зростання обсягів та якості попиту на приміські перевезення. Описано принципи, на основі яких повинні базуватися результативні управлінські дії у сфері приміських пасажирських перевезень. Відзначено, що ці принципи повинні виходити із потреби державного регулювання та координуючої і контролюючої ролі державних і місцевих органів влади. Аргументовано потребу створення транспортних підприємств, що здійснюють приміські пасажирські перевезення, завдяки яким можна вирішити проблему підвищення прибутковості приміських перевезень, зносу основних фондів та збільшення обсягу їх закупівель. Подано пропозиції щодо покращення якості транспортних послуг на основі функціонування механізму управління пасажирськими перевезеннями у приміському сполученні.

ТЕОРЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ УМОВ РІВНОМІРНОГО ФРЕЗЕРУВАННЯ РОБОЧИХ ПОВЕРХОНЬ КОЛІСНИХ ПАР

2022-02-21T17:54:03+02:00

У даній роботі розглянута можливість підвищення ефективності оброблення при відновлювальному ремонті профілю робочої поверхні колісних пар машин рейкового транспорту за рахунок розробки та використання нових конструкцій спеціальних фасонних фрез, що є актуальною науково-технічною задачею для сучасного машинобудування. Найбільш суттєвим чинником забезпечення довговічності спеціальних фасонних фрез є міцність і надійність їх конструкції. Прагнення до підвищення чистоти оброблюваної поверхні веде до зменшення відстані між окремими циліндричними різальними елементами в різцетримачі. Це негативно впливає на міцність різцетримачі, послабляє перегородки між сусідніми циліндричними різальними елементами, а в умовах циклічних навантажень, сприяє послабленню посадки циліндричних різальних елементів в посадочних отворах, що може призводити до руйнування як окремих різальних елементів і різцетримача в цілому. Зменшення навантаження діючого на один окремий циліндричний різальний елемент спеціальних фасонних фрез можливо за рахунок збільшення чисельності циліндричних різальних елементів і різцетримачів розташованих в корпусі з іншим кутом нахилу, відмінним від існуючого. Результати досліджень показали що існує можливість обґрунтованого вибору кута нахилу різцетримачів в корпусі спеціальної фасонної фрези для верстату КЖ20, щодо усунення дефектів робочої поверхні колісних пар машин рейкового транспорту. Зміна кута нахилу різцетримачів в корпусі спеціальної фасонної фрези дозволяє збільшити кількість різцетримачів і циліндричних різальних елементів, що дозволить забезпечити надійність і міцність конструкції спеціальних фасонних фрез та підвищення ефективності відновлювання профілю робочої поверхні колісних пар машин рейкового транспорту.

ДОСЛІДЖЕННЯ МОДЕЛЕЙ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБЛЕННЯ ЕНЕРГІЇ СОНЯЧНИМИ ФОТОЕЛЕМЕНТАМИ В УМОВАХ АДАПТИВНОГО ПОЗИЦІЮВАННЯ

2022-03-30T11:37:23+03:00

У роботі розглянута одна з проблем сонячних електростанцій, а саме зменшення обсягу вироблення енергії через зміну кута падіння сонячних променів. Чим більший кут, тем менше вироблення енергії. Для збільшення кількості енергії, що виробляється, використовуються системи трекінгу сонячних станцій. Завдяки механізмам позиціювання фотоелементів відносно положення сонця на небосхилі можлива підтримка фіксованого кута падіння сонячних променів на панель. Таке позиціювання дозволяє підтримувати максимальне вироблення електроенергії протягом світлового дня.

Для порівняння методів позиціювання було проведено дослідження вироблення енергії за допомогою моделювання роботи панелей у різних умовах. Було сформовано три основні моделі: сонячні панелі без адаптивного позиціювання, панелі з одноосьовим позиціюванням та сонячні панелі з двохосьовим позиціюванням. Для оцінки ефективності кожного методу були обрані критерії, за якими проводилось порівняння: кількість енергії, що виробляється, та витрати енергії на систему адаптивного позиціювання.

В отриманих моделях були враховані витрати на підтримання систем адаптивного позиціювання. Виявлено, що при використанні панелей з одноосьовим позиціюванням збільшується вироблення енергії на 22.1% протягом року. Якщо задіяти двохосьову систему адаптивного позиціювання, то збільшення вироблення енергії складе 24.2% відносно одноосьової системи позиціювання.

Дані з моделей були порівняні для кожного місяця року. В літні місяці показники вироблення енергії сонячними панелями з двохосьовим позиціюванням зменшуються відносно інших видів позиціювання сонячних панелей. Причиною є збільшення температури від прямих сонячних променів, що зменшує ефективність роботи. Але в інші місяці року система з двохосьовим позиціюванням має кращі показники, що нівелює показники влітку. Це особливо важливо взимку, коли велика кількість енергії витрачається на опалення.

ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДОЛОГІЇ ЧИСЕЛЬНИХ МЕТОДІВ ТА ТЕОРІЇ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ В ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ ІТ-ФАХІВЦЯ

2022-01-12T16:29:41+02:00

Використання економіко-математичних моделей та оптимізаційних методів прийняття рішень є одним із ефективним способів визначення соціально-економічного розвитку економічної системи. На сьогоднішній день, в сучасних реаліях, формалізація процесів розвитку та структура країни як складної динамічної системи, може бути описана тільки в довготривалому періоді, враховуючи фактори невизначеності та ризику. Для вирішення задачі прогнозування соціально-економічного розвитку країни, з урахуванням факторів впливу та визначення ресурсів розвитку неможливе без застосування інформаційних технологій. Деякі експериментальні процедури вимагають розробки індивідуальних алгоритмів із використанням сучасного програмного забезпечення. Саме використання інструментарію економіко-математичного моделювання для прийняття рішень в різних сферах господарювання на основі сучасних інформаційних технологій, зменшує ризик помилки розрахунків. У зв’язку з цим, актуальним є для якісної підготовки ІТ-фахівців додати концептуальні засади методології чисельних методів та теорії прийняття рішень, що включає поєднання професійних базових знань з практичними навичками розробки сучасного програмного забезпечення. В статті обґрунтовано актуальність освоєння студентами таких освітніх компонент як методи оптимізації для прийняття рішень, методики розв’язання основних задач чисельного аналізу, розробка програмного забезпечення для їх реалізації.

Практичні результати, представлені в статті, застосовані для розробки теоретичного курсу та методичних рекомендацій в наступних освітніх компонентах: «Чисельні методи», «Теорія прийняття рішень» для студентів спеціальності 121 «Інженерія програмного забезпечення».

АНАЛІЗ СУЧАСНИХ ДОСЯГНЕНЬ ПРОГРАМНОЇ ІНЖЕНЕРІЇ ДЛЯ СТВОРЕННЯ УНІВЕРСАЛЬНОГО АЛГОРИТМУ ASCII-ART КОНВЕРТАЦІЇ

2022-02-06T10:11:18+02:00

У роботі розглядаються переваги використання ASCII-art технологій. Широка доступність і популярність текстових комунікаційних каналів спонукають до використання ASCII-art для представлення зображень. Проаналізовано сучасні підходи створення рисунку у стилі ASCII- art. В ході проведеного дослідження були показані різні способи створення ASCII-рисунків за допомогою комп'ютерних програм. Виявлено ефективні сучасні алгоритми конвертації зображень у ASCII-формат. Запропоновано досконалий алгоритм конвертації довільного зображення у ASCII-формат, який надає можливість оцінити всі переваги ASCII-art, такі як: невеликий розмір рисунку, універсальність, інтернаціональність.

Спроектовано та розроблено досконалий та зручний мобільний застосунок, що надає можливість завантаження цільового зображення з внутрішнього сховища або миттєвого фото з камери та оптимізує процес конвертації зображень в ASCII-art. Спроектована система є програмним додатком, який надає більш розширений функціонал порівняно з існуючими аналогами, та незалежним продуктом, який не базується на будь-яких існуючих системах. Для створення програмного застосунку використана статично типізована об’єктно орієнтована мова програмування Kotlin, у якості інтегрованого середовища розробки обрано AndroidStudio. Додаток призначено для одноосібного користування. Алгоритм конвертації зображень у ASCII-формат складається з наступних етапів: підготовка зображення для обробки, що дозволяє усунути некоректне масштабування зображення у самому застосунку; обробка зображення.

Проведено експерименти з самостійного створення ASCII-art рисунків. Отримані результати свідчать про те, що створення модулів для конвертації ASCII art зображень дозволить зменшити обсяг інформації, якій зберігається на серверах, залучити нових користувачів завдяки слідуванню молодіжному напрямку разом із дотриманням світових тенденцій та популяризувати ASCII-графіку серед вже зареєстрованих користувачів. Застосування розробленого додатку дозволить творчим особистостям розширити шляхи самореалізації за допомогою сучасних технологій долаючи обмеження, спричинені початком глобальної пандемії COVID-19. Рисунки символами – це універсальний засіб спілкування, покликаний поєднати людство, подолати бар'єри природних мов та державні кордони.

ПРОЕКТУВАННЯ КОМП’ЮТЕРНОЇ СИСТЕМИ ДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕПЛОВОГО РЕЖИМУ БУДІВЛІ З ПАСИВНОЮ СИСТЕМОЮ ОПАЛЕННЯ ЗАКРИТОГО ТИПУ

2022-02-04T19:52:37+02:00

В умовах постійного зростання цін на енергоресурси, прагнення до зменшення шкідливих викидів до атмосфери, а також, дефіциту викопних видів палива, що можуть бути використані для опалення, привертають до себе увагу методи підвищення енергоефективності та енергозбереження. Одним із таких методів є системи пасивного опалення, в яких процеси приймання, накопичення та використання сонячної енергії для підтримання теплового режиму будівлі, здійснюються природним шляхом, в архітектурно-будівельних елементах будівлі. Використання даних систем дозволяє значно зменшувати витрати енергоресурсів на опалення та охолодження будівлі. Для дослідження та візуалізації явищ і процесів, що відбуваються всередині фізичної системи, якою є будівля з пасивною системою опалення, використовуються різноманітні сучасні технології, зокрема, метод комп’ютерного моделювання.

У роботі розглянуто теплові процеси, необхідні для розуміння формування тепловтрат і теплонадходжень в будівлі, а також теплові схеми будівлі і її конструктивних елементів, що є основою для розробки комп’ютерної системи для моделювання теплових режимів будівлі та визначення об’ємно-планувальних та теплотехнічних параметрів. Метою даної роботи є створення теплових схем будівлі з пасивною системою опалення та її огороджувальних конструкцій, визначення функцій та концептуальної моделі роботи комп’ютерної системи для дослідження теплового режиму будівлі. Основними результатами дослідження є запропоновані теплові схеми будівлі з пасивною системою опалення закритого типу та концептуальна модель запропонованої комп’ютерної системи. Розглянуті схеми дозволяють краще розуміти процеси теплопередачі, що відбуваються в конструкціях будівлі та пасивних системах опалення закритого типу, а також можуть стати якісним підґрунтям для подальших досліджень. Науковою новизною є побудовані теплові схеми та концептуальна схема запропонованої комп’ютерної системи.