ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ АПК УКРАЇНИ

Анотація

У статті досліджуються теоретико-методологічні засади сталого розвитку АПК України. Доведено, що стабільність сучасного суспільства значною мірою визначається характером аграрного виробництва, що, будучи одним з основних видів економічної діяльності, забезпечує людство продовольством. У процесі дослідження встановлено, що нині для умов України одним з найбільш важливих напрямів перетворення аграрного виробництва є концепція сталого розвитку сільського господарства, відповідно до якої сільське господарство повинно одночасно задовольняти потреби суспільства в продовольстві, забезпечувати високий рівень життя населення і не завдавати шкоди навколишньому середовищу. Досліджується ретроспектива виникнення терміну «сталий розвиток». У контексті даного дослідження є підстави вважати, що проблема сталого розвитку поєднує в собі три важливих взаємозумовлених аспекти – соціально-економічний, природничий та технолого-технічний. На основі теоретичних узагальнень, здійсненних у дослідженні, доведено, сталий розвиток покликаний враховувати вимоги екологічних циклів та ефективно відновлювати їх. Оскільки АПК є однією з найважливіших складових загальноекономічної системи, сталість його розвитку багато в чому визначає характер функціонування соціально-економічної системи в цілому. Доведено, що стале функціонування АПК – сформований за конкретний історичний період спосіб взаємодії суспільства і навколишнього природного середовища, який відображає рівень розвитку суспільства, специфіку задоволення суспільством своїх потреб та сприяє відтворенню наявних природних ресурсів. У найбільш загальному вигляді основне завдання сталого розвитку АПК полягає у забезпеченні динамічного соціально-економічного зростання, збереженні навколишнього природного середовища і раціональному використанні природно-ресурсного потенціалу з метою задоволення потреб нинішнього і майбутніх поколінь шляхом побудови високоефективної економічної системи.