МЕДІАЦІЯ ЯК ЗАСІБ ВИРІШЕННЯ СУПЕРЕЧОК У ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ: ГУМАНІСТИЧНИЙ АСПЕКТ

Анотація

У статті в контексті утвердження верховенства права в Україні розглянуто проблеми впровадження медіації як засобу вирішення правових суперечок, зокрема й у галузі публічного управління, із визначенням гуманістичного характеру цієї процедури. Виявлено, що принцип верховенства права передбачає пріоритетність прав людини, правову справедливість, можливість доступу до суду, обов’язковість судового рішення для публічної влади, які співвідносні з етичними чеснотами – рівністю, совісністю, терпимістю, що й характеризують медіацію як сталий орієнтир у вирішенні правових суперечок. Акцентовано на використанні в термінологічному апараті медіації відповідника російському слову «спір», що використовується у правовому полі України, – терміна «суперечка», який відповідає національній природі права та сутності медіації.

З’ясовано, що крім сторін правової суперечки в процесі медіації бере участь посередник – медіатор, який наглядає за дотриманням процедури, глибоко не втручаючись у суперечку; може оцінювати позиції сторін, не впливаючи на вирішення конфлікту, а лише пропонуючи свою думку з приводу цього. Сторони мають у співпраці з ним і між собою, доводячи свою позицію, ліквідувати суперечку, що формує відчуття впевненості у справедливості кінцевого рішення. Зауважено, що публічна адміністрація в разі медіаційного вирішення адміністративного конфлікту перетворюється з керівної структури на клієнтську, стає рівною з приватними особами, а медіатор не дозволяє інтересам адміністративних органів стати над інтересами окремих осіб, що реалізує принцип належної турботи в діяльності публічної адміністрації.

Як висновок визначено, що процедура медіації характеризується гуманістичною природою, що відзначається конфіденційністю, мирним урегулюванням, погодженістю, рівністю сторін; можливістю контролювати всю процедуру й ухвалювати остаточне рішення, що відповідає принципам медіації – добровільності, конфіденційності, нейтральності, незалежності та неупередженості медіатора, самовизначення та рівності прав сторін, які за допомогою перемовин ухвалюють справедливе рішення.