АСИМЕТРІЇ ФІНАНСУВАННЯ ВИДАТКІВ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ НА СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ТА СОЦІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Анотація

Бюджетне фінансування соціального захисту та соціального забезпечення є одним з важливих чинників суспільного розвитку, який визначає рівень життя населення й добробут найменш забезпечених його верств. Провідна роль місцевих бюджетів України у реалізації соціальної функції держави обумовлена підвищенням ефективності процесу надання суспільних послуг завдяки наближеності до їх безпосереднього споживача. Цей процес базується на принципі субсидіарності, потребує достатнього рівня фінансової забезпеченості органів місцевого самоврядування і демонструє основну ідею концепції бюджетної децентралізації. У статті проаналізовано чинну практику фінансування місцевими бюджетами України заходів на соціальний захист та соціальне забезпечення населення з метою визначення його ефективності в умовах обмежених бюджетних ресурсів держави і необхідності забезпечення соціальних гарантій для громадян. Проведено групування країн-членів ЄС за пріоритетністю видатків на соціальний захист населення, зроблено порівняння з відповідними показниками в Україні. Розраховано частку видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення зведеного бюджету у ВВП України. Визначено роль видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення у видатковій частині місцевих бюджетів України, розглянуто їхню структуру. Доведено, що фінансування соціальних видатків має хаотичний характер; будь-які сталі тенденції щодо динаміки питомої ваги окремих складових соціальних видатків відсутні. Зважаючи на проведення в Україні реформи бюджетної децентралізації, досліджено розмежування бюджетного фінансування соціального захисту у розрізі державного та місцевих бюджетів. Визначено, що частка видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення в структурі місцевих бюджетів України є високою, разом з тим, на практиці це не завжди забезпечує належний рівень якості надання соціальних послуг населенню. Обґрунтовано потребу у розробленні комплексного підходу до реформування бюджетного механізму реалізації соціальної функції держави на принципах стабільності, прозорості та виваженого паритету інтересів держави і суспільства.