ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ

Анотація

Статтю присвячено обґрунтуванню теоретико-методологічних і методичних засад забезпечення екологічної безпеки аграрного сектору. Розкрито сутність спільної аграрної політики, що полягає у регулюванні розміру відповідальності за збереження довкілля, відповідність виробничої діяльності встановленим стандартам, що забезпечує сталий розвиток сільських територій. Обґрунтовано, що європейська практика регулювання аграрної економіки, яка заснована на програмно-цільовому методі, визначає основні напрями діяльності у сфері охорони навколишнього природного середовища в сільському господарстві через програмні документи. Висвітлено світовий досвід управління еколого-економічною безпекою аграрного сектору, окреслено можливості застосування зарубіжного досвіду забезпечення екологічної безпеки у вітчизняних реаліях, запропоновано використання моніторингу як інструменту управління еколого-економічною безпекою аграрного сектору. Встановлено основні цілі аграрної політики у сфері забезпечення екологічної безпеки, що відповідають стратегічним пріоритетам. Сформульовано сукупність пропозицій щодо зміцнення екологічної безпеки аграрного сектору України. Встановлено, що стратегія забезпечення екологічної безпеки в аграрному секторі та інструменти стратегічного управління у цій сфері мають передбачати врахування певних етапів. Проведено аналіз забезпечення стратегічного розвитку аграрного сектора на національному та міжнародному рівні, що  свідчить про необхідність створення принципово нової системи нормативно-правових актів, що регулюють екологічну безпеку в аграрній сфері. Охарактеризовано чинники, що перешкоджають екологізації агровиробництва. Обґрунтовано, що нинішня аграрна політика держави має враховувати пріоритети забезпечення екологічної безпеки і в процесі її реалізації ґрунтуватися на єдиному підході до забезпечення раціонального природокористування та охорони довкілля в сільському господарстві.